Ну як Вам та злива з нот, котру я виклав минулого разу? Маю надію, що сподобалася. Сьогодні я хочу поділитися з Вами новим фрагментом басової партії першої на цей раз пісні з майбутнього альбому «Червона темрява двох сердець». І цей фрагмент є хорошим прикладом кількох ідей, про котрі сьогодні йтиметься мова.
З самого початку, як я став музикантом, мені хотілося грати складну музику. Мене ніколи особливо не тягнуло на щось просте, банальне і примітивне. Я не хочу нікого образити, є дуже багато простої, але водночас дуже хорошої музики. При чому, чимало моєї улюбленої музики, котру я слухаю практично щодня, є доволі простою. Хочу лише сказати, що не все, що я люблю слухати, я хотів би виконувати. Відповідно, є два невід’ємні аспекти композиторського мистецтва, без котрих, на мою думку, я ніколи би не знайшов стиль написання пісень та створення аранжувань достатньої складності, щоби задовольнити власний політ фантазії. Перший аспект – це кількість тактів у таких одиницях музичної композиції, як куплет або приспів, вступ або кода, риф або інтерлюдія тощо. В тій середі, в котрій я зростав як музикант, такі одиниці зазвичай називають «квадратом». Це сленговий вираз. І в ньому є сенс. Бо «квадрат» складається, як правило, з чотирьох, інколи, – восьми тактів. Чотири такти – наче чотири боки квадрату. Але я завжди задавав собі питання: чому чотири? Чому «квадрат» не може складатися з трьох, п’яти, шести або семи тактів? Мені це не зрозуміло. Тому в моїй музиці «квадрати» не зовсім «квадратні». Кількість тактів в одиницях музичної композиції в мене часто дорівнює не чотирьом. В альбомі «Сон без кінця» яскравим прикладом пісні з масою «не квадратних квадратів» є пісня «Це тебе вбиває». А в усіх піснях нового альбому Без меЖ таких «квадратних квадратів» є всього лише декілька. Всі ж інші музичні одиниці нових пісень складаються з трьох, п’яти, шести або семи тактів. Другий аспект – це розмір тактів. Знову ж таки, цифра чотири. Абсолютна більшість пісень написана в розмірі чотири чверті. І я також задавав собі питання: чому саме чотири чверті? Мені подобаються більш складні ритмічні рішення. На мою думку, емоції не можуть постійно бути в одному розмірі. Емоції – річ мінлива. Отже і розміри, котрими композитор ці емоції передає в музичній формі, повинні бути мінливими. Певна річ, емоції передаються не лише розмірами тактів та їхньою зміною, але і цим також. Така моя думка. Постійна зміна розмірів, я вважаю, точніше передає природу людських почуттів. А мистецтво взагалі, і музичне мистецтво зокрема, за моїм визначенням є емоціями в практично чистому вигляді. Принаймні, чистота емоцій справжнього мистецтва настільки кришталева, що за нею можна було би калібрувати інструменти для вимірювання емоцій, якби такі існували. В новому альбомі немає не те що жодної пісні, немає жодного куплету або приспіву, вступу або коди, рифу або інтерлюдії, котрі би складалися повністю з тактів у розмірі чотири чверті. А одна з пісень узагалі не містить жодного такту в такому розмірі.
Сьогоднішнім фрагментом басової партії я хочу підсумувати і проілюструвати все вищезгадане про два аспекти мого композиторського стилю. Наведений фрагмент складається не з чотирьох, а з шести тактів, і розміри цих тактів постійно змінюються: чотири чверті, сім восьмих, п’ять чвертей, сім восьмих, чотири чверті, сім восьмих.
Приємного прослуховування!
Між іншим, тут Ви можете завантажити «Сон без кінця»: https://vk.com/page-10768499_47557981
А тут – почитати попередній допис про новий альбом: https://vk.com/wall-10768499_3078