Ця ідея в мене виникла якось спонтанно і дуже давно. Можливо, десь у 2004 році, або близько до того, коли я тільки-но розпочинав свій творчий шлях. Я не тямлю в академічній термінології, тому називаю цей прийом музичною прогресією за аналогією до прогресії геометричної чи алгебраїчної. Музична прогресія – це повторювання музичної теми з варіаціями у кількості тактів зі зміною або без змін у структурі музичної теми за висотою та тривалостями нот і розмірів тактів. Мабуть, трохи заплутано звучить визначення. Тож краще наведу приклад. Припустимо, є музична тема, що складається з шести тактів А-Б-А-В-А-Г. Щоби виникла прогресія, другий раз тему можна повторити вже з п’яти тактів у формі А-Б-А-В-А, відкинувши останній такт. Третій повтор уже складатиметься з чотирьох тактів А-Б-А-В, четвертий – із трьох А-Б-А, п’ятий – із двох А-Б. Тоді музична прогресія може навпаки ніби розкритися, прозвучавши за наступною схемою: А-Б, А-Б-А, А-Б-А-В, А-Б-А-В-А, А-Б-А-В-А-Г. Це найбільш проста формула музичної прогресії. Якщо піти далі, то віднімати такти можна не з кінця, а з початку, або з середини, за якоюсь формою залежності такту, що віднімається, від повтору теми, що виконується. Крім того, щоразу, коли віднімається один із тактів, у решті тактів можуть бути варіації за висотою та тривалостями нот, може змінюватися тональність, або лад, у якому виконується тема, або і то, й інше. Такти можна навпаки додавати, а не віднімати, спочатку, а віднімати вже в кінці, або віднімати і додавати не по одному, а по декілька тактів, і не спочатку та в кінці, а ще якось інакше, залежно від номеру повтору за певною формулою можуть змінюватися розміри тактів тощо. Як бачите, музична прогресія є надзвичайно потужним інструментом, за допомогою котрого можна урізноманітнювати музичну композицію, робити її більш цікавою для слухового сприйняття. В той же час, надмірне зловживання варіаціями може настільки слухача віддалити від основної теми, що він почне сприймати композицію як довільний набір нот зіграний у довільних тривалостях і тактах довільного розміру. Словом, у всьому треба дотримуватися певного балансу відповідно до мети, з якою пишеться музика.
Через кілька років після того, як я відкрив для себе музичну прогресію, я побачив відео барабанщика одного з моїх найбільш улюблених гуртів, де він розповідав про використання даного прийому аранжування в одній із пісень власного гурту. І це згодом змусило мене остаточно пройнятися безмежною любов’ю до їхньої музики! На першому альбомі Без меЖ «Сон без кінця» музична прогресія використовується в піснях «За край» і «Здавалось». Що цікаво, в обох піснях прогресія виконується під час гітарних соло, котрі тривають приблизно по півтори хвилини в кожній із них.
Сьогодні я ділюся з Вами, шановні слухачі, фрагментом партії бас-гітари шостої пісні нового альбому Без меЖ «Червона темрява двох сердець», у котрому Ви можете почути приклад музичної прогресії. В ній є як варіації кількості та розмірів тактів, так і варіації висоти та тривалостей нот. А ще шоста пісня є найшвидшою піснею нового альбому! Але це вже як бонус.
Приємного прослуховування!
Між іншим, тут Ви можете послухати і завантажити «Сон без кінця»: https://vk.com/page-10768499_47558702
А тут – почитати попередній допис про новий альбом: https://vk.com/wall-10768499_3081